Агонія Інформаційної Кампанії Проти Правого Сектору

DenP1130488Не встигло з’явитися моє ім’я в списку контактних осіб Правого Сектору (прес-секретар по зв’язкам з іноземними націоналістичними рухами та організаціями), як за ініціативою лівого українофоба Марка Слебоди, колишнього Інтернет-френда, який досі уважно стежить за моєю сторінкою на Фейсбук, уже вночі в медійному просторі почали з’являтися «дискредитуючі фотографії» нового прес-секретаря з прапором зі свастикою, на ранок доповнені моїм фото з російським філософом-євразійцем Александром Дугіним уже для залякування власне української аудиторії (за чиєї ініціативи – невідомо). Марк Слебода, близький до “Комсомольської Правди” 21 ст. російського каналу новин Russia Today журналіст, що розірвав стосунки навіть з відомим знавцем і редактором традиціоналістичної літератури Джоном Морганом як «фашистом», незважаючи на те, що видання «Арктос» випустило й декілька книг Дугіна, – мабуть, тому, що Джон Морган підтримав Українську революцію, виступив з доповіддю у захопленій КМДА і нині пропонує опублікувати книжки по українському націоналізму (зокрема Дмитра Яроша), поділився моїми контактами у себе на сторінці й представив мене як «аспірантку філософії, члена Українського Традиціоналістичного Клубу, дослідницю консервативної революції, харизматичну інтелектуалку, що вільно володіє англійськоюі т. д.» тільки для того, щоб доповнити цей ряд образом свідомої та гордої фашистки, що розмахує нацистським прапором і салютує уявному фюреру. 

Зайве, напевно, говорити, що за умов російської шовіністичної пропаганди проти українських «фашистів», яка перевершила всі мої уявлення про західний тоталітарний лібералізм, в насмішку над яким я завжди розгортала власну інформаційну кампанію різного рівня складності – від академічних текстів до абсурдного «нео-нацистського» фотографічного амплуа, такий посил нічим не відрізняється, скажімо, від загострених до крайнощів провокативних відеокліпів «професора антропології» Ореста Лютого з його «суворою українізацією», що «напряму підтверджує» параноїдальні фобії середньостатистичного російського громадянина.

Quenelle-origine-jeunesses-hitlériennes-2Варто згадати й відомого коміка франко-камерунського походження Дьєдонне Мбала Мбала, який уславився своїми «антисемітськими» жартами, мемом Shohannanas та псевдо-нацистським привітальним жестом quenelle, спрямованими проти голівудської «Голокост-індустрії» та подвійних стандартів сіоністських лоббі, що подають усі форми національного самовизначення як атисемітизм, расизм й нацизм; фотографії людей, які відтворюють цей жест, заповнили весь Інтернет, і, незважаючи на регулярні штрафи, які змушений сплачувати Дьєдонне за своє дороге задоволення, Президент Франції Олланд досі не може спинити цю хвилю знущання над ексцесами політичної коректності в сучасних західних суспільствах. Підозри щодо моїх євразійських контактів, у свою чергу, може нібито «підтвердити» моє чергове іронічне фото з квитком Компартії  в руках, яке я додаю сюди, щоб нейтралізувати анти-нацистську істерію серед потенційних читачів сенсаційних повідомлень про адвоката диявола – «фашистку» на службі у Правого Сектору.

Зроблене це фото, на відміну від першого, тиждень тому під час відвідування лекції в націоналістичній організації С14, тоді як фото з Александром  Дугіним датується 2011 роком, коли я та інші представники Українського Традиціоналістичного Клубу разом з нашими білоруськими колегами завітали на міжнародну традиціоналістську конференцію в Москві «Проти Постмодерного Світу», організовану тоді ще проукраїнськи налаштованим лідером нео-євразійства Александром Дугіним, що відмежувався від своїх колишніх анти-українських висловлювань та дій Євразійського Союзу Молоді, висловлюючи радість з приводу того, що він має нагоду співпрацювати з далекими від «етно-шовінізму» українськими та білоруськими інтелектуалами. Вже тоді я озвучила дві доповіді – свою по метафізичній телеології консервативної революції та доповідь по «філософії Над» російського радикального мислителя та екстремала Азсакри Заратустри, налаштованого до концепцій та персони Дугіна більш ніж критично.

Зайве казати, що з початком революції Александр Дугін цілковито скинув свою маску і почав поширювати чорно-білу схему про «геополітичну істину» протистояння Заходу й Росії, в якому США підтримали українських «нео-нацистів» тільки тому, що ми «антиросійські». Це була одна із його перших антиукраїнських публікацій, написана англійською й з якою я відразу почала полемізувати, вказуючи на факт зародження третьої позиції на барикадах на вулиці Грушевського разом з появою Правого Сектору, – також англійською, щоб зруйнувати зручну картинку колишнього захисника та популяризатора цього самого третього шляху між  Заходом та Сходом, лібералізмом й комунізмом, а тепер – просто епігона кремлівських імперіалістів. У коментарях до публікації відразу зринула й тема кордонів Української Радянської Соціалістичної Республіки та територіальних «подарунків» Росії, зокрема Криму, в ході обговорення якої мені вдалося спростувати тепер вже панівні серед населення РФ стереотипи.

Власне, це була моя перша й остання інформаційна кампанія проти євразійських схем на профілі у Дугіна, оскільки він миттєво оцінив масштаби своїх ідеологічних втрат від цієї контрпропаганди з урахуванням моїх тісних контактів з багатьма впливовими організаціями та інтелектуалами,  які, до речі, підтримують нас й досі, і, не довго думаючи, заблокував мене разом з іншими євразійськими колегами. Важливість епізоду в тому, що зовнішньополітичний сценарій реалізувався цілковито згідно з пропагандистськими настановами Дугіна, чиї подальші пости тільки нарощували градус шовінізму й українофобії, поки він не створив «Русский Сектор», не почав координувати частину антиукраїнських нацболів  Лимонова, які подались в Україну для організації проросійських мітингів, та прямо консультувати східноукраїнських сепаратистів як дистанційний радник Президента РФ Володимира Путіна. Очевидно, що ідеологічна боротьба  проти неоєвразійства, в якій мене підтримали іноземні й російські колеги – це прямий удар по імперській політиці Путіна, і ці фотоматеріали насправді могли би стати чудовою ілюстрацією для подальших публіцистичних текстів про подвійні стандарти «анти-фашистської» істерії російських шовіністів.

Як дослідниця консервативної революції, свої висновки по сучасним російським та європейським політичним силам я презентую і  на сторінках своєї дисертації, значну частину якої мені довелося переписати саме за результатами власних спостережень над ідеологічним вибором останніх під час Української революції, що поляризувала праве середовище на два ворожих табори. Крім того, я вивчаю радикальні «ніцшеанські» естетичні рухи, тому зазвичай маю справу з різними видами нігілістичної символіки, що зазвичай асоціюється в обивателя з абсолютним злом; маю й відповідні розвідки, де схожі фотоматеріали розміщено на правах польових досліджень.

За останні кілька місяців я зустріла в Києві й дала інтерв’ю націоналістам зі шведської організації “Nordisk Ungdom,” які також фінансово підтримали Правий Сектор, представникам шведської незалежної газети “Nya Tider” та шведської партії “Sverigedemokraterna”, а також бачилася з активістами волонтерської організації “Svenska Ukrainafrivilliga“, що зараз патрулюють вулиці разом з українськими націоналістами, брала участь у відеоcюжеті засновників італійського руху та партії “Casapound Italia,” відповідала на питання німецьких націоналістів, зокрема з партії “Nationaldemokratische Partei Deutschlands” для їхнього журналу “Deutsche Stimme“, та суто за браком часу й перезавантаженістю не відвідала Європейський конгрес націоналістів у Німеччині 22 березня за їхнім запрошенням, не кажучи про кооперацію з французькими, хорватськими, іспанськими, датськими та багатьма іншими націоналістами, які також відвідали Київ та Правий Сектор. Багато різних іноземних онлайн-сторінок, які підтримують Правий Сектор, черпають оновлення та інформацію саме з мого профілю на Фейсбук. Ясно, що комусь дуже вигідно маргіналізувати й загнати цю співпрацю у підпілля, однак цього не станеться, бо я відповідаю за кожний ідеологічний та символічний акт, пов’язаний з моєю особою та моїми науковими інтересами, та й з відчуттям гумору в української аудиторії все гаразд.

Цей прецедент інформаційної війни має і позитивні аспекти. Зрозуміло, що наші ідейні вороги бояться виходу Правого Сектору на міжнародний рівень зусиллями цілеспрямованої ідеологічної діяльності українських філософів політики й дослідників ідеологій та сучасних націоналістичних рухів, які давно підтримують дружні відносини із націоналістами й представниками третього шляху з усіх куточків світу. Так само зрозуміло, що для мене важливіший результат, а не регалії, тому в разі потреби я готова займатися координаційною діяльністю з представниками європейських націоналістичних рухів та організацій і як член Українського Традиціоналістичного Клубу чи взагалі анонімно; на усталені зв’язки з колегами та друзями ця інформаційна хвиля про прес-секретаря Правого Сектору по іноземним націоналістам ніяк не вплине. Підозрюю, що вона може навіть посприяти встановленню зв’язків з організаціями на зразок грецької націоналістичної партії «Золота Зоря», що виступила на підтримку Путіна через надмірну кількість олігархів «неукраїнського походження» в нових владних структурах України та гаданих «сіоністських союзників» Дмитра Яроша. 

У моїх планах було й ініціювання звернень до крупних націоналістичних партій, що підтримали Росію та анексію Криму (угорський «Йоббік», ця сама грецька «Золота Зоря», французький «Національний Фронт», «Альянс Європейських національних Рухів»), від імені Правого Сектору для того, щоб підвищити рівень довіри до моїх пояснень, які я регулярно надаю іноземним друзям та організаціям ось уже кілька місяців з огляду на те, що проросійська інформаційна пропаганда ізолює українських революціонерів від решти європейських націоналістичних рухів і це потрібно виправляти.  Більше того, це прямо вимагають мої європейські колеги, тож посилення співпраці з Правим Сектором було логічним кроком для оптимізації наших спільних зусиль по формуванню пан-європейського націоналістичного фронту, насамперед проти медійного та ідеологічного диктату ліберальних екстремістів з Росії чи Заходу. У нас в країні зовсім не обов’язково розмахувати прапором зі свастикою, щоб здобути славу фашиста, тому й незрозуміло, чим саме хотіли здивувати нас західні ліві.

P.S. Зате тепер всі думатимуть, що не Правий Сектор «працює на Кремль», а що Дугін та Кремль – на Правий Сектор)

Leave a Reply