Archive for the ‘Олена Семеняка’ Category

Интегральный традиционализм как «ликвидация» модерна средствами революционного консерватизма

Tuesday, May 30th, 2017

GE!В дискуссиях о прогрессивном или регрессивном векторе философско-политических и философско-исторических парадигм уже «традиционно» первенство отводится не столько школе интегрального традиционализма, основанного Рене Геноном, сколько смежному течению революционного консерватизма, больше известному под названием «Консервативная Революция» или «Третий Путь» (Артур Меллер ван ден Брук, Освальд Шпенглер, Эрнст и Фридрих Георг Юнгер, Карл Шмитт, Эрнст Никиш, Армин Молер), привычные характеристики которого вроде «парадоксального синтеза» «традиции и нигилизма», «консервации и революции», «авторитаризма и анархизма» и т.п., часто и давно передают более однозначным термином «альтернативный модернизм». Что и неудивительно, учитывая то, что Консервативная Революция, на первый взгляд, полностью удовлетворяет основным критериям зачисления парадигм в состав модернистских, то есть наличию 1) всеобъемлющей теории (описания) мира («метанарратива»); 2) самосознающего субъекта, наделенного разумом и волей; 3) инструментальной рациональности последнего на службе у направленной на преобразование мира деятельности согласно этому метанарративу, не говоря о красноречивой симпатии консервативных революционеров к технике и военному потенциалу «индустриальной цивилизации», воссозданной в знаменитой формуле Консервативной Революции Жака Бержье и Луи Повеля «Рене Генон плюс танковые дивизии». …read more

«Третій Шлях» і Пан’Європа: у чому нові й праві «нові праві»

Tuesday, May 16th, 2017

Нові праві: назад, до європейської традиції?

EJIЗгадуючи консервативну революцію, чи, у вузькому сенсі, Третій Шлях, часто підкреслюють, що це ідеологія, яку не можна однозначно зарахувати ані до правого, ані до лівого табору. Запобігаючи еклектицизму й плутанині, гадаю, краще визнавати історичну змінність правої ідеології, апріорі найменш абстрактної з усіх. Точніше, не стільки правої ідеології, скільки ідеологій Третього Шляху (тепер у широкому сенсі) й раз і назавжди відмовитись вважати націоналізм і консерватизм ХІХ століття певним еталоном, на тлі якого консервативна революція ХХ-го й нова правиця ХХІ-го можуть здаватись поворотом «вліво». Визначальною для консервативної революції, на мою думку, є пан’європейська оптика, вірність якій і відрізняє «нових» націоналістів від «старих», відповідаючи новітнім історичним запитам. Так, сучасні українські націоналісти, зайняті розбудовою Міжмор’я, де-факто є «юнґеріанцями», навіть якщо вони ніколи не читали Ернста Юнґера – обличчя німецької консервативної революції й автора програми «нового націоналізму».

…read more

Агонія Інформаційної Кампанії Проти Правого Сектору

Wednesday, April 2nd, 2014

DenP1130488Не встигло з’явитися моє ім’я в списку контактних осіб Правого Сектору (прес-секретар по зв’язкам з іноземними націоналістичними рухами та організаціями), як за ініціативою лівого українофоба Марка Слебоди, колишнього Інтернет-френда, який досі уважно стежить за моєю сторінкою на Фейсбук, уже вночі в медійному просторі почали з’являтися «дискредитуючі фотографії» нового прес-секретаря з прапором зі свастикою, на ранок доповнені моїм фото з російським філософом-євразійцем Александром Дугіним уже для залякування власне української аудиторії (за чиєї ініціативи – невідомо). Марк Слебода, близький до “Комсомольської Правди” 21 ст. російського каналу новин Russia Today журналіст, що розірвав стосунки навіть з відомим знавцем і редактором традиціоналістичної літератури Джоном Морганом як «фашистом», незважаючи на те, що видання «Арктос» випустило й декілька книг Дугіна, – мабуть, тому, що Джон Морган підтримав Українську революцію, виступив з доповіддю у захопленій КМДА і нині пропонує опублікувати книжки по українському націоналізму (зокрема Дмитра Яроша), поділився моїми контактами у себе на сторінці й представив мене як «аспірантку філософії, члена Українського Традиціоналістичного Клубу, дослідницю консервативної революції, харизматичну інтелектуалку, що вільно володіє англійськоюі т. д.» тільки для того, щоб доповнити цей ряд образом свідомої та гордої фашистки, що розмахує нацистським прапором і салютує уявному фюреру.  …read more

Аналіз езотеричних концепцій у романі Густава Майринка «Янгол Західного вікна»

Friday, December 27th, 2013

МайринкФабула, образи і власне текстуальний масив роману Густава Майринка «Янгол Західного вікна» (1927) буквально перенасичені варіабельними алюзіями та ремінісценціями до відмінних, в чомусь навіть неспівмірних, містичних учень і традицій, що спровокувало досить неоднозначну реакцію як ординарних ерудитів-читачів, так і переконаних адептів тих чи інших форм езотеризму, що вбачали в авторських містичних екскурсах міфологічний і оккультний еклектицизм та довільність маніпулювання специфічною езотеричною метафорикою. Наприклад, чого лише варта описана устами одного з героїв роману синкретична містична система з елементами як мінімум герметизму, індуїзму та гностицизму, яка, гарантуючи необхідні умови для «виходу» з тіла», дозволяє неофіту поетапно «переступити поріг смерті», справити так зване «весілля в герметичному колі» зі своєю жіночою «другою половиною», «долучитися до немислимих магічних енергій», а відтак «здобути віднині право на реальне безсмертя свого Я», «зупинку колеса народжень» і для повного щастя на завершення набути особливого «божественного ступеня небесної ієрархії» [Тут і надалі цитовано за: 5. Майринк Г. Ангел Западного окна]. …read more

Воля до свободи як воля до ієрархії: консервативно-революційне обґрунтування монархії в «Язичницькому імперіалізмі» Юліуса Еволи

Monday, December 23rd, 2013

evola Юліус Евола, відомий у сучасних правих колах як найбільш реакційний мислитель планети, завдячує цією славою насамперед засновникові школи інтегрального традиціоналізму Рене Генону, під безвідносним інтелектуальним керівництвом якого гартувалася його думка. Остання, тим не менше, повністю вписується тільки у парадигму революційного консерватизму або принаймні такий популярний нині компромісний варіант між першим й другим, як радикальний традиціоналізм. Тією працею, в якій найяскравіше виявилися консервативно-революційні погляди італійського барона, по праву вважається його рання робота «Язичницький імперіалізм» (1928). Не менш класичною, однак, є і властива консервативним революціонерам відмова від своїх ранніх «гарячих» текстів, принаймні від їх перевидання, або, як мінімум, суттєва ревізія висловлених там ідей. …read more

Мірча Еліаде: «забутий фашизм» та його «вічне повернення»

Friday, December 20th, 2013

Mircea Eliade operaІм’я румунського історика й феноменолога релігії, філософа, антрополога, письменника Мірчі Еліаде сьогодні наскільки широко відомо, настільки й високо шановано у світі. Цікаво, що як дослідник міфологій та міфопоетичних текстів найрізноманітніших традицій, він, тим не менше, зажив слави автора двох-трьох основних ідей, у радикальному формулюванні – «однієї», й насичених багатими ілюстративними матеріалами книжок, що, з огляду на структуралістську методологію дослідження (версії «Дюмезіля, Проппа – і Гете» [4]), якою послуговувався Еліаде, звучить вже не настільки дико для вух цінителів «проліферації теорій»: «Гете, ви знаєте, досліджуючи морфологію рослин, прийшов до висновку, що всі рослинні форми можна звести до так званої «першородної рослини», і закінчив тим, що ідентифікував цю Urplanze з листом […] Що ж до мене, то я, принаймні спочатку, думав так: щоб розібратися у цьому океані фактів, фігур, ритуалів, релігієзнавець повинен у своїй галузі шукати «первородну рослину», первообраз, тобто результат зустрічі людини зі святим» [4]. …read more

Юліус Евола як теоретик консервативної революції

Wednesday, November 20th, 2013

evola-1994-i-1992Хоча magnum opus Юліуса Еволи варто вважати не перекладену ні на російську, ні на українську працю «Повстання проти сучасного світу» (1934) [13], на пострадянських просторах він здобув популярність перш за все як автор «Язичницького імперіалізму» [10] та «останній кшатрій Заходу» (звання, за яке також можуть сперечатися Юкіо Місіма та Домінік Веннер) через властивий йому стиль імперсональної активності, радикальний спосіб мислення, безкомпромісність і войовничість характеру та насамперед як критик «брахманізму» [8], тобто примату духовенства над світською владою, обстоюваного Рене Геноном. …read more

«Король-воїн» Юліуса Еволи як маркер парадигмальної відмінності революційного консерватизму від інтегрального традиціоналізму

Tuesday, November 5th, 2013

Metaphysics of WarУ статті досліджено фігуру короля-воїна відомого італійського філософа й консервативного революціонера Юліуса Еволи (1898–1974) як основної парадигмальної відмінності революційного консерватизму від інтегрального традиціоналізму за результатами його полеміки з видатним французьким мислителем й засновником школи інтегрального традиціоналізму Рене Геноном (1886–1951) про два типи авторитету й влади (сакрального й мирського).

Ключові слова: король-воїн, брахман, кшатрій, консервативна революція, інтегральний традиціоналізм, золотий вік, сучасність, Схід, Захід.

Непересічні імена мислителів консервативно-революційного й традиціоналістичного спрямування з легкої руки популяризаторів їхньої творчості давно сприймаються й пишуться через кому. Усвідомлюючи штучність такого узагальнення, авторка статті вже здійснювала власну спробу окреслення вужчого горизонту, в межах якого правомірно говорити про тотожність цих ідейних течій [10]. І навпаки, покладена в основу розвідки відмінність «кшатрійської» та «брахманічної» оптик також належить до базового фонду знань в цій сфері, однак здебільшого вивчається у релігієзнавчій площині або як світоглядні варіації традиціоналістичного дискурсу. Тому метою даної статті є розкриття специфіки саме консервативно-революційної доктрини шляхом аналізу полеміки Юліуса Еволи та Рене Генона про вищий тип легітимації (мирської чи сакральної) й доцільність еволіанської фігури короля-воїна як їх поєднання в одній особі. Актуалізація цієї теми пов’язана насамперед з потребою пошуку нових ціннісних орієнтирів сучасного Заходу, який перебуває на роздоріжжі між залишками автентичної європейської традиції й культурним імпортом зі Сходу, зокрема мусульманського. …read more

Уроки Карла Шмітта: наскільки політичний “політичний лібералізм” Джона Ролза?

Sunday, January 13th, 2013
Карл Шмітт (1912)

Карл Шмітт (1912)

Якщо абстрагуватися від рейтингу сучасних провідних філософів політики, індексів цитування і т. д., робота Джона Ролза «Політичний лібералізм» стала предметом нашого дослідницького інтересу насамперед через епітет «політичний», яким наділено лібералізм у заголовку праці. Зокрема, нам було цікаво перевірити свої очікування від його роботи з огляду на таке питання: чи має це поняття («політичний лібералізм») свій специфічний зміст, відмінний від підстав усталеної рубрикації на політичний, економічний, соціальний і т. д. лібералізм, і якщо так, то що саме вкладає в нього автор?

Сам Ролз, звичайно, також усвідомлював важливість деяких роз’яснень з цього приводу, хоча вичерпного коментарю одразу він не надає: «…Мені здається, що я вкладаю у цю словосполуку зовсім інший зміст, ніж той, який може припускати читач. Тож мені, либонь, годиться почати з визначення політичного лібералізму та пояснити, чому я називаю його «політичним». Але який сенс давати визначення у перших же рядках?  Тож я краще почну з першого фундаментального питання про політичну справедливість у демократичному суспільстві…» [3, с. 29]

Також не будемо робити таємниці з того, праця якого саме автора безпосередньо спонукала нас замислитись над цим складним питанням. Звичайно, це відома праця Карла Шмітта «Поняття політичного», яка була опублікована ще в 1927 році …read more

Порівняння ідеології німецької консервативної революції та українського консерватизму

Tuesday, January 8th, 2013
Армін Молер

Армін Молер

Хоча термін «консервативна революція» (далі КР. – прим. автора) ввійшов в академічний обіг не вчора і навіть не десять років тому, а в далекому 1950 р., коли соратник Ернста Юнґера, одного із найвидатніших теоретиків КР, німецько-швейцарський історик Армін Молер видав в форматі монографії написану під керівництвом Карла Ясперса й Германа Шмаленбаха дисертацію «Консервативна Революція в Німеччині: 1918-1932» [2], дискусії стосовно його змісту не припиняються і досі. Як і варто очікувати, більшість із них стосуються наступних проблемних питань: хронологічні (і географічні) межі явища; співвідношення з консервативною традицією (наскільки «консервативна» КР – адже поняття «революції» в словосполученні не випадкове – чи тотожні поняття КР й революційного консерватизму); концептуальний арсенал КР (її ключові філософсько-політичні поняття та принципи); різновиди самого напряму та склад представників. І попри те, що, судячи із заголовку праці Молера, питання щодо історичних рамок руху мало би відпасти, концептуальні витоки КР простежують уже у Фіхте й Гердера [5], хоча як цілісна ідеологія вона оформилася саме в роки першої світової війни, а час створення основних консервативно-революційних творів явно не вичерпано міжвоєнною Німеччиною, не кажучи про спостереження дослідників з приводу хвилі консервативно-революційного ренесансу в ряді країн сучасного світу [1]. …read more