Китайський вплив на творчість Езри Паунда

ezra-pound-chinese-friends Коли Езру Паунда схопили червоні партизани наприкінці Другої Світової війни, він прихопив з собою дві книжки – Конфуція та англо-китайський словник. Зацікавленість Китаєм була не тимчасовим періодом в творчості великого поета, а життєвим інтересом. Ярлик “фашист” міцно закріпився над іменем Езри Паунда, який захоплювався Гітлером та Муссоліні, навіть після війни товаришував з активістами Ку-Клукс-Клану. Декого дивує, як він міг поєднувати свої “нацистські” захоплення з любов’ю до китайської культури. Та час проходить, політична кон’юнктура та чиїсь твердження зникають, а Китай, одна з найдавніших цивілізацій – лишається, в тому числі й в творчості Езри Паунда. Томас Стернз Еліот недарма називав його винахідником китайської поезії для нашого часу.

Жоден літератор ХХ століття не зробив стільки як Езра Паунд для культурного обміну Заходу та Китаю. Кажуть, Паунд привніс китайську мову, літературу, історію та філософію в англо-американський модернізм. В поезії Езри Паунда зустрічається латина, грецька, італійська, французькі мови, але не менше в ній і китайських ієрогліфів.

В 1913 році вдова американського орієнталіста Ернеста Фенолози передала Паунду пакунок записів та манускриптів цього дослідника. З цього починається дослідження Паундом китайської цивілізації і вже 1915 року вийшла його поетична збірка Cathay.

В інтерв’ю 1968 року Езра Паунд сказав, що завжди хотів відвідати Китай, і жалкує, що це йому так і не вдалось. Такий план був у нього ще в 1914 році, він збирався летіти з Лондона в Пекін, щоб там зустрітись зі своїми батьками. Чоловік, який запрошував його – був Фар-сан Сунг, викладач хімії та мінералогії Пекінського університету. Після китайської революції та зверження імператора 1911 року Сунг почав працювати в уряді. За дорученням міністерства фінансів в грудні 1913 він відвідав США де познайомився з Гомером Паундом, і запропонував йому роботу в Китаї. Через два тижні Сунг вирушає до Лондона та робить таку ж пропозицію Езрі Паунду, який вже прочитав французьким перекладом Гійома Пот’є Чотирьох книг Конфуція, ознайомився з китайською поезією через “Історію китайської літератури” (1901) Герберта Джіля, та отримав інтелектуальну спадщину орієнталіста Фенолози.

ft-sung

f.t. sung

Сунг критично був налаштований до конфуціанства з його настановами проти матеріальних “бажань” та “апетитів”, натомість був прихильником американської моделі економіки. Розбіжність в поглядах не завадила Езрі Паунду надрукувати в лондонському журналі “Егоїст” (1914) статтю Сунга “Причини та засоби подолання китайської бідності”. Попри те, що Сунг пропонував відредагувати цю статтю, Паунд вирішив залишити все як є, написавши в передмові: “В час коли Китай замінив Грецію в житті багатьох інтелектуалів Заходу, цікаво подивитись як західні ідеї просочуються на Схід”. Те, що Китай замінив Греції – це, звісно, перебільшення, але і воно свідчить, як про зростаюче зацікавлення Китаєм так і про захоплення самого Паунда. Приблизно в ті часи Китай та даосизм досліджував Жорж-Альбер де Пувурвіль, один з вчителів Рене Генона, відомий також під іменем Матжиоі. Пізніше даосизму приділяли місце в своїх роботах і Генона і Юліус Евола. Невідомо, чи були знайомі Альбер де Пувурвіль та Езра Паунд, чи були знайомі з роботами один одного. Можливо і ні, бо до 1950х років Паунд цікавився майже виключно конфуціанством. Де Пувурвіль був членом тріади, секретної китаїської організації і сам практикував даосизм, що не заважало йому мати праві політичні та світоглядні погляди, як і Езрі Паунду. Зацікавленість Китаєм на початку ХХ ст. Могла бути ще підсилена політичними причинами – революцією яка сталась, а також бути частиною загального зацікавлення частиною інтелектуалів Сходом.

Цікавим є аспект несприйняття та, можливо, навіть певна ворожість Паунда протягом 30х та 40х років до неконфуціанської китайської традиції, даосизму та буддизму. Лише в листопаді 1951 він прочитав даосистського засновки Лао Цзи і питав свого друга Ахілеса Фанга: “Чи містить Дао щось таке, чого немає в Чотирьох книжках?”. З того часу він зацікавився цією тематикою, яка також знайшла відображення в творчості, наприклад тема містичних ритуалів Наксі присутня в Канто 13, де Конфуцій говорить про порядок та братський захист, але не говорить нічого про “життя після смерті”. В середині 50-х Паунд визнав, що “Без сумніву я пропустив щось в даосизмі та буддизмі. Ясно, що є щось корисне, значиме в цих релігіях”.

Коли китайські модерністи спрямовували свій погляд на Захід та знаходились в пошуках модерної нації, Езра Паунд та його англо-американські друзі дивились в зворотньому напрямку, знаходячи цінності в конфуціанській традиції. Але на відміну від деяких європейців, яких цікавив Схід з точки зору домінації та колоніалізму, Паунд вбачав в Китаї альтернативу сучасності, що не могло дивувати тогочасних китайських політиків та діячів, які прагнули замінити конфуціанство західною моделлю.

Сунг намагався знайти роботу для Паунда в Китаї, але знайти гарну посаду не вдавалось. Також Паунд збирався одружуватись, поїздка в Китай так і лишилась нереалізованою, а інтерес до Сунга у Паунда згасав, останній лист він написав в 1919 році. В той час Сунг був політичним радником президента, і у відповіді він перепитав Паунда: “Ви ще думаєте про приїзд до Китаю? Якщо так, то я би хотів підготуватись до вашого візиту”. Але тоді Езра Паунд мандрував уявним Китаєм, який знайшов своє місце в його поезії.

david-wang-ep-friendДевід. Венг. Перебуваючи в лікарні Святої Єлизавети в 1955 році Езрі Паунду написав молодий китайський поет Девід Хсін-фу Венг, листи якого були наповнені хвальбою та компліментами, наприклад він стверджував, що мудрість Паунд перевершує мудрість Конфуція. Але не компліменти справили вплив на Паунда, а середнє ім’я шанувальника, ієрогліф, який йому дуже сподобався і, який Езра не міг знайти в англо-китайському словнику. Корреспонденція між ними відбувалась в основному на літературні теми, Венг надсилав Паунду свої вірші та переклади, які Паунд вертав з порадами.

В 57-58 роках переписка Паунда і Венга набирає більше політичних забарвлень. Девід Венг був анти-комуністом, анти-семітом, расистом, прихильно ставився до сегрегаціоністських ідей Джона Каспера (також друга Езри Паунда). Деякі з речей, які він писав Езрі Паунду могли б шокувати непідготовленого читача, наприклад Венг негативно охарактеризовував французів та виступав за об’єднану Європу під правлінням Німеччини або Італії. Адольфа Гітлера та Беніто Муссоліні він вважав близькими до святих. Паунд був для нього не лише літературним авторитетом та менеджером, але можливо й духовним батьком. Тому Венг в листі міг поскаржитись наприклад на сусіда польського жида, який порвав його поезію та викинув радикальну літературу. Листи Девіда Венга емоційні та щирі, тому їх найцікавіше читати з-поміж усієї китайської кореспонденції Паунда. В 1957 році Венг організував “Громадяни Північної Америки за Конституцію: Відділ Партії ВІБ”. “Whib” або “Wheat in Bread” – “Пшениця в Хлібі” взято з творчості Паунда. Напевне і сама назва “за Конституцію” також створилась під впливом Паунда, бо в його творчості Американська конституція, Джеферсон та Адамс посідають вагоме місце.

Бувший однокурсник Венга, Девід Ретрей після інтерв’ю з Паундом, згадує Венга в статті, як захисника “білої домінації”. Останній злякався, що такі звинувачення можуть привести до депортації в червоний Китай. Можливо ця причина, а можливо щось інше змусило його відректись від своїх поглядів. І вже в 1959 році він заявляв, що йому прикрі думки своїх знайомих, які все ще прагнуть ліквідації негрів або жидів. В 1961 році він навіть дапоміг афро-американцю своїм іменем знайти роботу. Тобто в постаті Девіда Венга ми бачимо емоційну людину, яка схильна міняти свої погляди через нетривалий час. Але саме через свою любов до Китаю Паунд став спілкуватись з ним, попри те що наявність такого “екстреміста” в друзях не зіграло б на його користь. Езра Паунд відчував відповідальність не тільки за себе, а й за інших інтелектуалів доби, як бачимо – не тільки західних інтелектуалів, а й східних. Паунд познайомив Венга з Вільямом Карлосом Віл’ямсом, і в них вийшла плідна співпраця по перекладам китайских поетів. В 1972 році Венг захистив Ph.D. В Університеті Південної Каліфорнії, а в квітні 1977 його тіло знайшли поруч з готелем в Нью-Йорку, обставини смерті незрозумілі.

На цій ноті завершуємо цю статтю, в якій ми описали хоча б частину китайського впливу та взаємообміну Паунда. Двоє згадуваних китайців-кореспондентів представляють різний часовий період, та діаметральний політичний світогляд. Але з обома в Паунда вийшла цікава співпраця. Китай був захопленням Паунда на все життя, яке він проніс з собою крізь Америку, Європу, війну та ув’язнення, але так і не добрався туди, але зараз туди можуть добратись дослідники спадщини Паунда, адже без китайського елементу його творчість не буде повною.

Андрій Волошин

Leave a Reply