Росія хоче Вішистської України?

PHЗараз популярні порівняння Путіна з Гітлером. Особливо часто порівнюють окупацію Криму з окупацією Гітлером Судетської області Чехословаччини в 1938 році під приводом захисту судетських німців. Але якщо вже Путін і бере приклад з історії того часу та надихається прикладом Гітлера – варто провести іншу аналогію.

Дивна Війна

Росія не хоче масштабних воєнних дій, без власних жертв вона захопила Крим, використавши псевдореферендум як легітимізацію входження Криму в склад РФ. Якщо Росія і планує наступ на іншу частину території України, то швидше за все вона спробує взяти собі за приклад “Дивну війну”.

“Дивна війна” – це період бойових дій з 3 вересня 1939 року по 10 травня 1940 року на Західному фронті. Після цієї війни, яку французи згадують з соромом, Франція була окупована та фактично поділена на 2 частини: окуповані території та Віші, де режим був більш-менш дружнім до німецького.

Події в Криму більшості здаються також дивними. Вторгнення окупантів відбулось так раптово, що нова українська влада просто не встигла належним чином відреагувати на події. Використання зелених чоловічків, охарактеризованих пропагандою, як “вєжлівиє люді”, імітація місцевої самооборони, залучення російських казаків та проросійських активістів і навіть жінок і дітей, які йшли поперед озброєних людей захоплювати українські частини – все це виглядало по меншій мірі дивно і для самих кримчан і для всіх українців. Ми були не готові для цього, а Росія готувалась до захоплення Криму давно, зміна влади та нестабільність в Україні видалась для Путіна влучним моментом, таким, який міг би ніколи не повторитись.

Росія прагне розподілу України

Не секрет, що поділ України та протистояння Захід/Схід завжди, а особливо під час виборів, підігрівалось росіянами. Останні тенденції того зближення Західної та Східної України, посилене спілкування, співпраця та взаємодія українців з усіх областей України не могли не турбувати Росію. Після втечі Януковича на вулицю в Донецьку вийшло 100 чоловік – це реальний показник підтримки колишнього президента в області, яку він вважав своєю.

Але Росія використовує Януковича як аргумент для можливого вторгнення, як “легітимного” президента, якого треба поновити на своїй посаді. В той же час Путін підігріває сепаратизм в усіх східних та південних областях та засилає туди російських політичних “туристів”. Без цього – не було б ніяких мітингів і ніякої ілюзії протистояння.

План вторгнення Росії через східні області і аж до Києва був озвучений і Жириновським, і деякими іншими політиками. Ніхто не хоче війни, але ми маємо знати, що є такий план, який Путін не міг оминути своєю увагою. В тому випадку “дивна війна” (яку ще називають «сидячою») була б найкращою стратегією для росіян.

При варіанті вдалого захоплення України питання Криму не розглядалось би. Крим для росіян вже доконаний факт історичного повернення русскіх зємєль. А Україну було би поділено за “французьким сценарієм” Другої світової війни. Схід та Південь – були б окуповані території, де лише колаборанти могли б сподіватись на більш-менш нормальне життя. Колаборантів озброїли б ідеями панславізму, євразійства та пост-радянської ностальгії. Центральна та Західна Україна – була б прообразом вішистської Франції, там був би режим в тій чи іншій мірі лояльний до Москви.

Режим Віші – це окрема тема, для деяких французьких націоналістів маршал Петен і досі є героєм, як мінімум ніхто не заперечує, що він був героєм Першої Світової війни, в якій воював з німцями. В ті часи Петен не міг проводити незалежну політику, але все-одно Віші вважалась раєм в порівнянні з окупованими територіями Франції, включаючи Париж. Москва зробить все, щоб включити і Київ в склад окупованих територій, а вішистську Україну залишити на захід від Хмельницького чи Вінниці.

Не знаю, чи приводив хтось таку аналогію чи ні. Але якщо такий план реалізується – нам не залишатиметься нічого, як вести партизанську війну, яку очолить український Де Голль. Та не тільки і не стільки старання Де Голля звільнили Францію, як крах Німеччини на іншому фронті. Тому крах Росії Путіна буде залежати від того, чи вступить США, європейські країни чи, скажімо, Китай у війну. Враховуючи сукупність конфліктів, які можуть бути на той момент, – це не виглядає нереальним.

Чи готуватись до війни?

Si vis pacem, para bellum. Хочеш миру – готуйся до війни. Ми хочемо миру, отже треба готуватись до війни в будь-якому разі, особливо коли ця війна вже триває. Росіяни вустами одного зі своїх пропагандистів самі кажуть – Україна винна, бо своєю слабкістю спровокувала нас до захоплення території.

Але якщо йти на реальну війну, то я вважаю, порядок має бути таким:

1) В перших лавах мають йти, перш за все, ті співробітники Внутрішніх військ, колишнього «Беркуту» та інших підрозділів МВС, які виступали проти Майдану. Окрім того, що вони мають належну підготовку, вони мають спокутувати свою провину перед Майданом, службою Україні та власною кров’ю.

2) Потім мають йти регулярні війська, і взагалі всі силовики, які мають відповідну підготовку. Також варто по максимуму залучити підготовлених волонтерів з усього світу та професійних найманців. Скільки б це не коштувало, життя наших громадян цінніше за будь-які гроші. Росія вже залучає “ідейних” волонтерів в Криму, повірте, у нас не менше ідейних союзників, які вбачають в цьому протистоянні цивілізаційну війну.

3) І вже останніми мають йти українці, які мають невелику підготовку, або й взагалі не мають жодного досвіду та навичок.

Все ж таки, сподіваюсь, як внутрішній так і зовнішній дипломатичний, економічний тиск на Росію зробить свою справу, і жодної прямої агресії застосовано не буде. Але тепер, після Майдану, українці мають пам’ятати, що найкращі наші друзі – наша армія, і ми самі собі, тому треба робити все для посилення армії та економічного процвітання нації.

Leave a Reply