Місце справжньої еліти в ієрархічному устрої українського суспільства через призму поглядів Д.І. Донцова

На  будь якому етапі розвитку соціуму або державного організму, поряд з народними масами вимальовується і постає прошарок громадян, які певним чином, частіше інтелектуально і духовно перевершуючи,  виділяються над масами простих трудівників, селян або міщан. Така соціальна ієрархія є ключовою ознакою спільноти людей, яку можна назвати суспільством в найважчому значенні цього слова.

Як зазначав корифей націоналістичної думки України Дмитро Іванович Донцов, важливість і функціональність ієрархічної системи є ключовим фактором який визначає існування суспільства. Громада ж людей в якій не існує чіткої ієрархії, подібна до отари овець, якій потрібен чабан, який буде вести отару, яка бездумно буде виконувати його команди. Донцов також зазначає неможливість існування суспільства в якому була б один або два стани, і яке б не мало чітко визначеної ієрархічної верхівки, спільноти людей, інтелігенції, яка б могла покласти на себе відповідальність і взятися за розбудову суспільства.

Історія показала не можливість існування утопічних  соціально-політичних експериментів, які мали катастрофічні наслідки, ознаменувалися величезними людськими жертвами, на кшталт Радянського Союзу. Ідея  радянських ідеологів про існування двох станів робочих і селян, який не був би підкріплений, особливо на перших етапах розвитку, чітко вираженою, інтелектуально-духовною елітою, показала свою абсолютну не життєздатність, і практично підкріпила теоретичні засади Донцова та інших теоретиків націоналізму та традиціоналізму, щодо станового розподілу суспільства.

На думку Донцова, державу, як і живий організм, наділяє життям певна не матеріальна сила, яка ніби як природа , яка наділяє життям колос, який в свою чергу породжує зерно. Дмитро Іванович стверджував що цей дух, подібний до невидимої сили природи, закладений саме в провідній верстві, в тій, яка своєю духовною силою спроможна взяти на себе відповідальність за розбудову і подальший стан суспільства.  Ця творча енергія яка закладена в провідній верстві суспільства сама по собі є каталізатором, який прискорює розвиток не тільки духовних і культурних процесів, але й економічних, політичних, та ін. Без існування цієї духовної енергії нація  втрачає свою силу, і перетворюється за словами Донцова в абсолютну подобу людського трупа, який після відльоту душі, певний час ще зберігає зовнішній вигляд вже не будучи життєздатним.

Втрачаючи зв’язки з традиціями своєї нації, втрачаючи тонку нить цього духу, який передається від минулих поколінь прийдешнім, нація перетворюється на суспільство без духу і ідей, яке з часом розпадеться саме по собі. Дмитро Іванович зазначав що ніякі штучні надбудови в суспільстві не йдуть йому на користь і не заміняють традиційних для нації  духовних методів та засобів здійснення контролю за суспільством і управління державою. Жодна псевдо еліта, яка має свій початок з плебсу або пролетаріату, на думку Донцова, не зможе не створити, не замінити неповторного національного духу інтелектуального прошарку, вирішуючи елементарні проблеми свого існування, не замислюючись над глобальними проблемами існування соціуму, нації та держави.

Які ж ознаки має мати це дух, яким має бути насичена еліта нації? Цей володарський дух, зазначає Донців, має три властиві лише йому прикмети: шляхетність  і стійкість в втіленні поставленої мети, що не властиве еліті, не розвиненій інтелектуально і духовно, і ніколи не буде доступно, хіба що лише в дуже обмеженому колі питань; другою прикметою і є власне концепція, яку ця еліта має донести до народу і втілити в життя, певну метафізичну форму, теорію, думку; третьою прикметою є тверда рука, яка здатна змінити уявлення народних мас, змінювати тенденції, заради досягнення поставленої мети. Донцов зазначає що володар, на прикладі князя Володимира, має мати ще й такі, невластиві плебейському світогляду прикмети, як: благородність, розум і мужність. Тільки глибоко освічена і духовно багата людина, може мати такі прикмети, які разом дадуть їй можливість вдихнути новий дух  в майже бездиханне тіло нашої багатостраждальної Української Нації.

Притримуючись ідей геніального теоретика і філософа Дмитра  Івановича Донцова, українські традиціоналісти, твердо вірячи в вірність ідей та концепції великого діяча, стоять на засадах духовного саморозвитку та вдосконалення, задля оволодіння в повній мірі інтелектуально-духовними засадами, про які зазначав теоретик, за для створення і посилення позицій нової, справжньої української еліти, яка здатна замінити пролетарську псевдо-еліту, яка, на жаль, міцно встановилася в становій ієрархії сучасної України.

Роман Міхєєнко

Comments are closed.